"Спогади у голові гортаю"
Ти переплутав кохання з грою,
з тою грою,що грала я,
Не помічаючи,що грала собою…
Грою,довжиною в життя.
Спочатку казала,що тебе кохаю,
(Не знаючи чи то було так)
Але зараз люблю,повір мені,благаю,
Відчула я любові смак.
А ти писав мені оті вірші,
Дзвонив щоночі,щоб сказать-кохаю
Тим часом слухала свої пісні,
Але повір,усе я пам*ятаю…
І кожен раз,як бачила тебе,
Метеликів тих сотні вилітало
І не могла я стримати себе,
Те почуття з середини зжерало.
А потім ти сказав:«На жаль…
(І все так раптом обірвалось)
Кохання полетіло десь удаль,
А ти ще любиш,ніщо не обірвалось?»
Стояла я й мовчала «цілий вік»,
А ти нахабно посміхався в очі
Згадала все,що бУло рік у рік
І як я плакала щоночі…
Усе раптово як прийшло так і пішло,
Із дня удень тебе все ж пам*ятаю.
Пішло,померло,забулось,одійшло???
Не думаю,ті спогади у голові гортаю…
"Бумажние города"
Привет, мой друг,тебе от Грина
Бумажные города убивают нас,кажется,игриво.
Потом,говорит,состоит из множества сейчас,
Но я отдал бы всю жизнь,чтобы быть с тобой,как в тот час...
Марго Рот Шпигельман опят в бегах,
А ты уж какой вечер не держишся на ногах
Пьешь.Куришь.Проклиная свою судьбу...
Но,чорт его возьми,от тебя никуда не уйду...
Уходить очень тяжело-до тех пор пока не уйдешь
Уйдешь.Пропадеш.Забудешь.Без меня не умрешь.
Говорят,что друг не может уничтожить друга.
Возможно,но это сделает твоя любимая подруга.
В бумажных городах живут бумажные люди,
А наши поступки не могут оправдать даже судьи...
О чем тогда может вообще идти речь?
Мысли терзают тебя,как тело холодный меч...
Реальность никогда не бывает такой,как ты представляешь
Посмотри,ты сам себя,не зная того,подставляешь...
И с каждым человеком в жизни случается какое-то чудо
Главное
Не пройти
Через него...
Это так глупо...
