Катерина Вайнберг

"Спогади у голові гортаю"

Ти переплутав кохання з грою,

з тою грою,що грала я,

Не помічаючи,що грала собою…

Грою,довжиною в життя.

Спочатку казала,що тебе кохаю,

(Не знаючи чи то було так)

Але зараз люблю,повір мені,благаю,

Відчула я любові смак.

А ти писав мені оті вірші,

Дзвонив щоночі,щоб сказать-кохаю

Тим часом слухала свої пісні,

Але повір,усе я пам*ятаю…

І кожен раз,як бачила тебе,

Метеликів тих сотні вилітало

І не могла я стримати себе,

Те почуття з середини зжерало.

А потім ти сказав:«На жаль…

(І все так раптом обірвалось)

Кохання полетіло десь удаль,

А ти ще любиш,ніщо не обірвалось?»

Стояла я й мовчала «цілий вік»,

А ти нахабно посміхався в очі

Згадала все,що бУло рік у рік

І як я плакала щоночі…

Усе раптово як прийшло так і пішло,

Із дня удень тебе все ж пам*ятаю.

Пішло,померло,забулось,одійшло???

Не думаю,ті спогади у голові гортаю…

"Бумажние города"

Привет, мой друг,тебе от Грина

Бумажные города убивают нас,кажется,игриво.

Потом,говорит,состоит из множества сейчас,

Но я отдал бы всю жизнь,чтобы быть с тобой,как в тот час...

Марго Рот Шпигельман опят в бегах,

А ты уж какой вечер не держишся на ногах

Пьешь.Куришь.Проклиная свою судьбу...

Но,чорт его возьми,от тебя никуда не уйду...

Уходить очень тяжело-до тех пор пока не уйдешь

Уйдешь.Пропадеш.Забудешь.Без меня не умрешь.

Говорят,что друг не может уничтожить друга.

Возможно,но это сделает твоя любимая подруга.

В бумажных городах живут бумажные люди,

А наши поступки не могут оправдать даже судьи...

О чем тогда может вообще идти речь?

Мысли терзают тебя,как тело холодный меч...

Реальность никогда не бывает такой,как ты представляешь

Посмотри,ты сам себя,не зная того,подставляешь...

И с каждым человеком в жизни случается какое-то чудо

Главное

Не пройти

Через него...

Это так глупо...