Андрій Малярик

Напиши мені якось під вечір,           

як ти вправно ладнаєш з весною.

Напиши мені хоч пару речень,

як скучаєш там сильно за мною.

Розкажи, як ідуть твої справи,

рівно центром чи може по краю.

Розкажи про дерева і травень,

Я розкажу, як я тут ладнаю.

Подзвони мені, сміло й незграбно,

як у паніці дзвонять до мами.

Я розкажу, як холодно й хмарно

тут без тебе буває 

Ти пиши, якщо скучиш

десь раптом,

незалежно від місяця й дати.

І найдеться у нас ще багато

одне одному що розказати.

Світ,як великі гори

Люди, як димні шашки.

З часом усе проходить, 

Як би не було важко. 

Люди клянуться людям, 

Це про любов переважно. 

З часом усе забудем, 

Як би не було страшно. 

Як би не було гірко, 

Життя розмалюй кольорово. 

Буває, що сохне гілка 

На дереві зовсім здоровому. 

На серці стріляють гармати, 

В ціло̀му життя дуже сонячне. 

Навчіться людей відпускати, 

Як би не було боляче. 

Забудьте ті рідні під'їзди, 

Бачитись не шукайте нагоди. 

Ваша людина десь їздить, 

Ваша людина десь ходить. 

Зібралася спогадів зграя? То 

"Плачте", лиш тільки в кавичках, 

Справжня любов не минає, 

Минає симпатія й звичка. 

@ АНДРІЙ МАЛЯРИК